Наші кращі випускники: Олена Галайко

DSCF4763Олена Галайко – двічі випускниця Рівненського ЦПТО. За останні три роки дівчина опанувала у стінах навчального закладу професії кравця та закрійника. Про мотиви вибору та подальші плани вона розповідає так:
- До певного моменту я працювала системним адміністратором в інтернет-клубі. Робота дуже подобалася, проте довелося звільнитися з незалежних від мене причин. Зареєструвавшись в центрі зайнятості, почула від спеціаліста про можливості професійного навчання і вирішила щось поміняти у своєму житті.

 

Мені дуже подобається робити щось своїми руками, а шити одяг – завжди було мрією. Першою причиною вибору професії кравця стала моя мініатюрність. Завжди, купуючи щось в магазині, мусила перешивати речі на свій розмір. Подвійні витрати – ціна в магазині і послуги ательє. Тепер можу одразу пошити те, що подобається, та й економія ще більша, адже мені для пошиття речей вистачає купити «лишки» тканини, які продаються по собівартості. Це по-перше. По – друге. Я подивилася, які професії користуються попитом. Втративши перший раз роботу, зрозуміла, що завжди треба володіти ремеслом, яке потрібне людям постійно, кожного дня. Тоді, навіть якщо не матимеш працевлаштування, зможеш протриматися на замовленнях клієнтів.

Хоча, перший раз завершивши навчання в РЦПТО, одразу знайшла роботу за професією. Попрацювавши кравцем в ательє, перейшла до відомої рівненської фірми «Міс», що спеціалізується на пошитті сумок. Та навіть працюючи там, не припиняла шити одяг у вільний від роботи час. Зрештою дійшла висновку, що пошиття одягу – моє покликання, але для того, щоб займатися цим професійно, мені все ще бракувало досвіду, майстерності, знань. З цієї причини свідомо прийняла рішення звільнитися, для того, щоб ще раз навчатися в РЦПТО на закрійника.

Зараз, після чотирьох місяців навчання, почуваю себе набагато впевненіше і, я б сказала, нахабніше. Вже «зазіхаю» на виготовлення складних речей, хоча ще досі відчуваю брак майстерності. Але навчання на власних помилках – теж навчання. Ми з одногрупницями сміємося, що у буквальному і фігуральному розумінні «поремо дурниці» - спочатку робимо з помилкою, потім розпорюємо зроблене. Зате тепер я оцінила справедливість вимог викладачів до акуратності та дотримання послідовності дій. Навіть планую оформити передплату на журнал «Бурда» - там усі технологічні кроки описані докладно, так що можна навчатися, працюючи. Адже зрозуміла, що дотримуючись технології, можна пошити усе – навіть чохол на носорога. А от якщо поспішити, пропустити якийсь вузол обробки, полінуватися розпрасувати найменший шовчик, можна саму себе покарати. П’ять секунд економії часу виливаються в п’ятдесят хвилин, протягом яких треба усе випорювати і переробляти. Отже: акуратність, занудство, терпіння навіть не ангельське – архангельське – от професійні риси справжнього закрійника.

Після завершення навчання буду працювати у приватного підприємця, який відкриває власний бізнес з пошиття постільної, столової білизни, халатів, жіночої білизни. Приємно, що вже закуплена промислова вишивальна машинка, яку, не сумніваюся, мені вдасться освоїти швидко. З колегами по групі плануємо спілкуватися і надалі. Адже наша група – дуже цікава. Тут кожна слухачка володіє певною технікою рукоділля: в’язання гачком, фріволіте, макраме, вишивання бісером, стрічками. Тому навчання триватиме надалі, будемо працювати, зустрічатися і обмінюватися досвідом. А оскільки я вмію працювати в інтернеті, можливо, згодом, створю сайт, де рівненські майстри хендмейду зможуть розміщувати фото своїх робіт.

 

 

 

Головне меню


Реєстрація

Лічильник відвідувачів

2975053
Сьогодні
Вчора
За тиждень
Попередні
За місяць
Попередній
Всі
1747
1304
4693
2947813
37265
83032
2975053

Ваш IP: 54.162.133.222
На сервері час : 2018-10-20 19:11:52
Счетчик joomla